Статут церковного дзвону

Сьогодні як ніколи гостро постає питання упорядкування дзвону у Православній Церкві. Сучасні дзвонарі часто відчувають труднощі у розумінні послідовності дзвонів, їхнього символічного призначення. Читання існуючої статутної літератури допомагає мало. Непереборні протиріччя, розмиті вказівки та неповнота охоплення матеріалу - всі ці проблеми пов'язані не стільки з непоінформованістю авторів, скільки з існуванням безлічі місцевих звичаїв та приватних дзвонарських практик. Буквально кожен прихід, монастир, а тим більше - регіон, привносять у церковний дзвін щось своє.

Доводиться визнати, що у наші дні увага до статутності церковного дзвону набагато нижча, ніж, наприклад, у церковному співі. Опора на багатовіковий церковний досвід, професійне знання предмета – ось необхідні вимоги до ґрунтовного статутного тексту. Тільки за цих умов, отримавши Архієрейське благословення, Статут пройде перевірку часом, стане справжньою підмогою для дзвонарів і буде прийнятним для щоденного богослужбового застосування.

Щоб зробити свій внесок у створення авторитетного дзвонарського Статуту, ми представляємо тут Статутні рекомендації, складені дзвонарями Школи дзвонарської майстерності Храму Христа Спасителя. При складанні рекомендацій дзвонарі орієнтувалися як на канонічний літературний матеріал, а й у реальну практику дзвону, якої були навчені досвідчених дзвонарів-попередників. Як у всякому церковному діянні – наступність має вирішальне значення.